Монографія присвячена лексико-семантичному, структурному й етимологічному аналізу особових власних імен споконвічно слов'янського (в основному праслов'янського) походження, які функціонували в побуті українців XIV-XVII ст., і збереглися ще з тих часів у складі сучасних українських прізвищ. У роботі з'ясовуються також питання масштабу й частоти вживання слов'янських автохтонних імен. Порушуються також невирішені та дискусійні проблематичні антропонімічні питання теоретичного характеру, важливі для загального розвитку антропоніміки як наукової дисципліни. Для дослідників - філологів, етнографів, істориків, викладачів та студентів.
